Як навчити мозок помічати хороше. Частина 3.

У попередніх статтях ми говорили про дві особливості роботи мозку.

По-перше, він сильніше реагує на негативні події, адже така пильність допомагала нашим предкам виживати. По-друге, він досить швидко звикає до хорошого. Саме тому навіть здійснення давньої мрії через деякий час перестає викликати ті самі сильні емоції.

Якщо поєднати ці два механізми, виникає закономірне запитання: чи означає це, що ми приречені завжди більше помічати погане, ніж хороше?

На щастя, ні.

Сучасна психологія та нейронаука показують, що хоча ми не можемо повністю змінити принципи роботи мозку, ми можемо поступово впливати на те, на що він звертає увагу частіше.

Мозок здатний змінюватися протягом життя

Довгий час вважалося, що після певного віку мозок майже не змінюється. Сьогодні ми знаємо, що це не так.

Наш мозок має властивість, яку називають нейропластичністю — здатністю змінювати свою структуру й роботу у відповідь на новий досвід, навчання та регулярну практику.

Щоразу, коли ми повторюємо певну дію, повертаємося до одних і тих самих думок або знову переживаємо знайомі емоції, між відповідними нейронами зміцнюються зв'язки. Саме тому з часом багато наших реакцій стають автоматичними.

І це стосується не лише навичок, як-от керування автомобілем чи гри на музичному інструменті. Так само поступово формуються й звичні способи мислення та спрямування уваги.

«Нейрони, які активуються разом, з'єднуються між собою».
— Дональд Гебб, канадський психолог (1949)

Простими словами, мозок краще «проторює доріжки» до того, чим ми користуємося регулярно. Чим частіше ми повторюємо певний спосіб мислення, спрямовуємо увагу в одному напрямку або переживаємо схожі емоції, тим легше мозку відтворювати ці реакції знову. З часом вони стають більш звичними й автоматичними.

Чому просто хороших подій недостатньо?

Якби наш мозок автоматично надовго запам'ятовував усе хороше, нам не потрібно було б докладати жодних зусиль. Достатньо було б проживати приємні моменти — і вони самі залишалися б із нами надовго.

Але, як ми вже знаємо з попередніх статей, відбувається інакше. Хороші події досить швидко стають звичними, а увага знову перемикається на нові виклики, проблеми чи потенційні загрози.

Нейропсихолог Рік Гансон звертає увагу на одну важливу особливість: позитивний досвід не завжди встигає закріпитися в пам'яті. Якщо ми лише на мить відчули радість, вдячність чи спокій і відразу переключилися на наступну справу, мозок може просто не надати цьому переживанню достатнього значення.

Позитивний досвід стає більш значущим для мозку тоді, коли ми свідомо затримуємо на ньому увагу трохи довше.

Саме тому в психології дедалі більше уваги приділяють практикам, які допомагають свідомо затримувати увагу на позитивному досвіді. До них належать практики вдячності, усвідомленості та інші вправи, що не заперечують труднощів, а допомагають мозку не оминати хороші моменти, які вже є в нашому житті.

Але чи справді такі практики можуть впливати на психологічне благополуччя, чи це лише красива ідея?

Що про це говорить наука?

Одне з найвідоміших досліджень у цій сфері провели психологи Роберт Еммонс та Майкл Маккаллоу. Вони хотіли перевірити, чи може проста звичка регулярно звертати увагу на те, за що людина вдячна, впливати на її психологічне благополуччя.

Вони запропонували учасникам протягом кількох тижнів регулярно записувати речі, за які ті були вдячні. Інші учасники зосереджувалися переважно на труднощах або просто описували події дня.

У середньому люди, які практикували вдячність, повідомляли про вищий рівень позитивних емоцій, більше оптимізму та задоволеності життям. У деяких дослідженнях вони також частіше зазначали, що краще сплять і більше займаються фізичною активністю.

Важливо розуміти, що показали ці дослідження

Результати не означають, що практика вдячності здатна позбавити людину проблем або зробити її щасливою за кілька днів. Вона не скасовує складних життєвих обставин і не закликає ігнорувати негативні емоції. Її перевага в іншому.

Коли людина регулярно повертає увагу до того, що вже є хорошого в її житті, вона поступово допомагає мозку не зосереджуватися виключно на труднощах. Іншими словами, практика вдячності не створює нову реальність — вона допомагає повніше помічати ту, у якій ми вже живемо.

Чому саме записування?

Звичайно, можна просто подумати про щось хороше дорогою на роботу чи перед сном. І це теж має свою цінність.

Проте коли ми записуємо свої думки, ми проводимо з ними трохи більше часу. Нам потрібно згадати подію, сформулювати її словами, а іноді ще раз подумки пережити пов'язані з нею емоції.

Саме ця додаткова увага й допомагає позитивному досвіду не промайнути так само швидко, як це зазвичай відбувається.

Коротко про головне

✓ Мозок здатний змінюватися протягом усього життя.

✓ Те, на чому ми регулярно затримуємо увагу, поступово впливає на формування нейронних зв'язків.

✓ Позитивний досвід не завжди встигає закріпитися в пам'яті, якщо ми одразу перемикаємося на інші справи.

✓ Саме тому практики вдячності та усвідомленості допомагають не «думати позитивно», а свідомо приділяти більше уваги хорошим моментам, які вже є в житті.

✓ Дослідження показують, що регулярна практика вдячності пов'язана з вищим рівнем позитивних емоцій і задоволеності життям.

Спробуйте вже сьогодні

Перед тим як завершиться цей день, дайте собі кілька хвилин і запитайте:

• За що я сьогодні можу бути вдячним(-ою)?

• Який момент сьогодні змусив мене хоча б трохи усміхнутися?

• Що хорошого сьогодні сталося, що я міг(-могла) б не помітити?

Не намагайтеся знайти щось грандіозне. Іноді достатньо теплої розмови, смачної вечері, прогулянки, підтримки близької людини чи навіть кількох хвилин спокою.
Саме з таких невеликих моментів і починається нова звичка.